Як я знайшла гармонію

  У мене криза, якась вічна життєва криза, якій немає ні кінця, ні краю. Днями мій 20-ый день народження, а я схожа на заплакану школярку, у якої згубилася улюблена плюшева іграшка. Отже, настав час зібратися, і хоча б мужньо пережити це свято, ну або хоча б спланувати його. Ой, як же лінь... У квартирі бардак, на душі кішки скребуть, а виглядаю я ще гірше своєї квартири. Ні, так справа не піде, треба кликати підмогу у вигляді моєї кращої подруги Ксюнья. Ця дивна дівчина немов парить у рожевих хмарах, заряджає оптимізмом навіть мою чорну-чорну душу. Ксю примчалася через годину з іншого кінця міста. На порядку денному: привести майбутню іменинницю в почуття, організувати свято й привести після нього мене в почуття знову. А краще робити це щодня або хоча б раз у три дні, щоб я не встигала загрузнути у своїх думках остаточно й безповоротно.

Напевно, ви задалися питанням: ват э хел ис Гоїн він? Так це моя криза ж! Ну, загалом, мені 20, і, здається, я зовсім не розумію свого призначення в цьому світі. Ким стати, навіщо й чому? Захоплень у мене триста тисяч, а душу однаково рветься на частині від неможливості вибрати щось певне. Ксю говорить, що я талановита у всьому, крім клінінгу. Ну що ж, від кар'єри покоївки я готова відмовитися, окей. Ах так, забула сказати, що мої батьки здали мене в престижний університет на факультет, назву якого я навіть не можу запам'ятати, настільки воно фінансово-суперважливо-вражаюче-перспективне. А я - творець, друзі, не фінансист!

Настав день Че. Мені офіційно 20, Ксю впоралася з усіма організаційними моментами, і тепер ми сидимо в моїй чистій квартирі, де, виявляється, так багато місця, і чекаємо гостей. Подруга з урочистим видом піднесла мені маленьку коробочку й штовхнула зворушливу мову про те, яка я класна й гарна, і розумна, і взагалі сама-сама. Але мене особливо зацікавила її історія вибору подарунка. Ксюня захоплювалася астрологією й усякими такими штуками, типу руней і Таро. І от вона дочекалася якогось там дня, коли всі зірки й планети зійшлися в правильному місці, і поворожила на мене. Усе було дуже чітко й виразно, судячи з ознак і пророкуванням, тому мій дійсний шлях - у коробочці зі святковою стрічкою. Правда, круто? Подарунки я відкривала наодинці, коли гості розійшлися. У тій самій заповітній коробці я виявила головоломку Cast Puzzle Garmony у вигляді музичного ключа й нотки. Це був такий емоційний сплеск, який перейшов у катарсис і глибокий сон. Мені снилася моя музична школа й виступу на всіх святах, мої утомлені пальці й хрипкий голос після гри на фортепіано.

Ранком я засіла за цю головоломку, перебираючи в думках подальший план своїх дій. Гра захоплювала, а я й подумати не могла, що настільні ігри і подібні головоломки такі корисні штуки. Завжди звертала увагу на магазин настільних ігор у найближчому торговому центрі в Києву, але боялася зайти, адже ці різнобарвні коробки так рясніли купою слів і картинок, що я б точно розгубилася. Тепер я настроєно купити настолку й Ксюнья, адже її день народження не за горами.

Післямова. Я побрала академвідпустку, батьки прийняли мої особисті прагнення цілком спокійно, але небагато з побоюванням. Зараз я займаюся з викладачем по фортепіано й вокалу, і вона настійно змушує мене йти в консерваторію, адже такий талант не повинен пропадати. А я безмежно щаслива, постійно пишу пісні, перебираю пальцями в повітрі, немов набиваю по клавішах. Спасибі моєї Ксю і її відмінному подарунку, який допоміг знайти себе.